#ольгаливицкая

Я вам скажу, що я у цьому спец – в  обминанні правди. Одна людина свого часу так і сказала мені: «Оля, ти не дура, але таке відчуття, що ти хочеш обманюватися». Так кожен пункт посту вистражданий і викарбуваний на власному досвіді.
Так чому люди обирають не бачити, чи не чути правду? 
Цьому є декілька пояснень:
1.  Саме головне полягає у тому, що якщо я помічаю усвідомлюю правду, я повинен щось робити з цією інформацією, та з усіма відчуттями, які ідуть вслід за цим. Щось робити, проживати, та діяти. 
Проживати, особливо біль, навіть чужий біль, не легко, це потребує зусиль й ресурсів, витримувати правду потребує сили духу. А дії, на які ці відчуття спонукають, мають наслідки, що можуть бути особливо небезпечними при деяких політичних режимах. Тобто усвідомлення наслідків цілком собі  може привести до відмови цю правду, яка веде до наслідків, сприймати. Це місце у ланцюжку на якому простіше всього всю ланцюжкову реакцію перервати. Через страх наслідків, через страх за своє життя. 
2.  Тригерні ситуації. Ми схильні оминати ситуації, що нагадують нам раніше пережиті, такі, що завдали нам багато шкоди. Чому?  Тому що якщо травма залишилась  непрожита й всі пов’язані з нею відчуття, тоді ми ризикуємо попасти в такий собі телепартаційний канал у часі й потрапити немов би в ту небезпечну ситуацію знов. 
3.  Є ще одна причина – це уникнення відповідальності. Багато ситуацій чекають від нас вибору, чекають наших рішень. Чи достатньо у нас сил брати відповідальність за свої рішення на себе? 
На жаль часто-густо зовсім ні, частіше люди уникають відповідальності, бо вона потребує багато зусиль, багато увімкненості в ситуацію, здатності контактувати з іншими, співробітничати, ризикувати, бути.  Якщо людина живить ілюзії, це дає їй змогу уникати відповідальності, бо все гаразд и людина не така, як здалося, й ситуація не настільки жахлива й т.і.  А коли бачиш правду, потребуєш змін, а зміни – це результат наших рішень, це – наша відповідальність.
4.  Вторинна вигода. Для  того, щоб визнати що саме у ситуації є вторинною вигодою, треба бути чесним передусім  перед самим собою. Людина, коли вдалась до самообману, загралась у це,  дійсно вірить, що отримує значно більше, ніж губить. Але це не так, тому що при цьому людина відмовляється від частини себе й від правди. А це дорого коштує й не порівняється з якими завгодно «плюшками». 
5.  Гординя. Бо визнання правди – це часто визнання того, що раніше я помилявся. Не будь-яка людина може легко визнати свої помилки, визнати, що була не права. Й ціна такої гордині – зрада собі, знецінення себе справжньої, здатної і на помилки теж. 

Таким чином,  в основі уникнення правди лежить:  страх за своє життя чи рідних, бажання уникнути відповідальності за свої рішення зокрема й за своє життя загалом, захисний механізм, що дозволяє оминати ситуації схожі на болючі у нашому минулому, отримання якоїсь жаданої вигоди для себе й гординя, захист своєї самооцінки.  
Але Бути й Жити – це про Правду, по-перше, собі, по-друге – всім іншим. 
Що обрати: Буття чи Небуття (Забуття)? 
Себе чи Неправду? 
.
https://t.me/ol_livitskaya
https://www.instagram.com/ol.livitskaya
https://www.facebook.com/Livitskaya
.
#правда  #відповідальність #ответственность #рашисты #пропаганда