#ольгаливицкая

Колись тато, приїхавши з Києва після зборів РУХу, привіз ідею, що треба переходити на українську мову у родині. Нічого не сказали, нічого не спитали, нічого не пояснили. Перейшли. Можливо пояснили старшому братові, можливо мене вважали замалою, що я не зрозумію. Та без пояснень гірше. Не пам’ятаю, скільки років тоді мені було, але пам’ятаю, що коли я зверталась до батьків російською, вони робили вигляд, що мене не було. І ще пам’ятаю, … що після цього не любила українську мову й літературу у школі.  Але яку гарну ідею привіз батько з Києва, які гарні часи настали для нашої країни – самоствердження й відродження! 
Впевнена, якби батьки просто жили цими ідеями і втілювали їх поступово у життя, будучи дитиною, напевно я би зацікавилась і захопилась  також, бо неможливо не зацікавитися, коли людина робить щось з натхненням і любов’ю. 
Це і є «приклад». Можна навчитися лише, надихаючись прикладом, ніяк інакше. Ідеї можуть бути цікавими і натхненними самі по собі, але їх хтось розповідає, ними живе, їх поширює.
Ідеї і цінності. Саме за цими параметрами, ми обираємо, кого слухати, на кого дивитись, у кого навчитися – за тими цінностями, які людина несе, втілюючи у життя. 
Фальш відчутна, яку б картинку не демонстрували, які б речі не говорили, ми завжди відчуваємо, що саме за цим стоїть. 
І наші діти теж, вони це роблять ще швидше і ще влучніше, ніж ми. Вони зчитують підтекст і придивляються до тих цінностей, якими ми керуємося. І вчаться насправді у достойних цього. 
Бути прикладом нелегко, ми часто знаємо, як правильно, як краще, але не завжди робимо вірні вибори. І для того, щоб бути гарним прикладом (а інакше навчити неможливо), треба вміти признавати свої помилки і у своїх слабкостях, бо це про чесність,.. це теж про цінності. 
Зараз такі часи, коли наші люди діють схожим чином, але… з різних мотивів. Сподіваюсь, суспільство передивиться список своїх обранців у всіх сферах суспільного життя й залише у фаворі найдостойніших,  хто не хизується вчиненим, а просто тихо робить свою справу. 
Інколи нагадую донці (бо вона ще та «лиса»), що той, хто бреше – найглупіший, бо вважає себе найрозумнішим і здатним обманути тих, кого обманути неможливо. Бо брехня завжди відчутна. Бо брехня завжди вскривається. 
Сьогодні спіймала себе на тому, що формуючи цей текст, думала на українській мові. Це до слова… Хоча мені не легко освоювати українську мову після насилля у цьому питанні, але у мене є надихаючі приклади). І, сподіваюсь, керівники нашої держави не зроблять ту саму помилку, що колись мої батьки… 
.
https://t.me/ol_livitskaya
https://www.instagram.com/ol.livitskaya
https://www.facebook.com/Livitskaya
.
#мова #надхнення #російська #українська #нація #україна #ukraine #приклад #виховання